Мова: українська
Переклад: Юрій Єфремов
Wiki
Я дуже довго нічого не читав. Взагалі. Може, так би мовити, нарощував голод. Тому чекав на ці книжки з нетерпінням і великим очікуванням на довгі години задоволення. Як же може бути інакше, якщо вони входять у першу десятку всіх можливих рейтингів найкращих фентезійних циклів і сам Джордж Р. Р. Мартін сказав, що це топ?
Як же я розчарувався.
Все почалося дуже круто: дідо веде хлопчика крізь дощ і віддає невідомим людям у замок, щоби вони передали дитину татові. Дідові вона не потрібна. А десь ззаду плаче мама.
Також мені сподобалося, як закінчилося: Фітца врятував його песик Нюхач.
Але посередині...
Це було нецікаво. Час від часу були якісь повороти сюжету, які могли в щось вилитися, але не виливалися.
Це було абсолютно нелогічно. Люди так не поводяться, таких подій не трапляється. Часом в одному абзаці можна було зустріти мало не протилежні твердження. Одного разу Фітц повертався до замку і зустрів своїх дядьків. Веріті заливався сміхом від того, що Регал не впізнав Фітца, але через пару речень Фітц побачив, що Веріті розчавлений горем через смерть брата, Фітцового тата... І таку пургу можна знайти на кожній другій сторінці!
Всі персонажі просто ніякі. До жодного (може, крім блазня, якого так і не розкрили - певно, лишили на потім, але мені вже все одно) не відчувається ніяких емоцій, жоден не подобається. Немов у дитячій казці, персонаж або поганий і його треба ненавидіти, або добрий.
Зовсім не цікава магія в вигляді Скілла. Веріті, майбутній король, який сидить коло вікна і відганяє піратські кораблі силою думки... Який мазарм.
Непродуманий непривабливий світ.
Окремо про переклад. Мені сподобалися кілька гарних неочікуваних українських слів. Але це все, що хорошого можна сказати про цей переклад і редактуру. Не було сторінки, щоби на якесь речення не треба було дивитися по хвилині і запитувати себе: "Що? Що це за незв'язний набір слів і зворотів?" Купа описок, ідіотських повторень слів. Чого вартує речення: "Твоє щастя, що ти нічого не знаєш, інакше б я тобі багато чого розповів". Ще приклад: абзац починається з речення "Август більше ніколи не користався Скіллом". Тоді десь посеред абзацу: "Наскільки я знаю, Август після того не користувався Скіллом".
Ще чудове: "На кухні завше була їжа, і звідти до вартівні завжди приходили солдати". Так і уявляються солдати, що цілу ніч сидять на кухні і час від часу ходять подивитися до вартівні.
Мабуть, я би міг продовжувати ще довго. Але не буду. Я й так забагато часу віддав на цю туфту.
Між іншим, я цілу трилогію купив. Місцями навіть думав почати другий том: ануж ця Робін Гобб лише першу книжку написала так погано, та й перекладачка там інакша... Але ні. Вистачить.
Ті, що ставлять високі оцінки, кажуть, що тут нема екшину, але є глибина і психологія. Це брехня. Тут нема нічого взагалі.
Мартіне, ліпше би ти писав, ніж це читав.