Мова: російська
Російська назва: "В своих разбросанных телах исчезнуть"
Переклад: ?
Wiki
Ця книга, лауреат Х'юґо 1972 року (чому я, власне, і знайшов її колись десь на OLX), - прекрасний приклад того, як можна взяти чудесну ідею і зафакапити її через, ймовірно, банальну недостачу письменницького хисту.
Всі люди, які коли-небудь жили на Землі, воскресають у дивному світі, що живе за власними правилами. Мабуть, це чийсь великий експеримент, мета якого - подивитися, що з цього вийде.
І це все написано трохи поверхнево. Уявити складно, що з цієї ідеї зробили би якісь умовні Стругацькі, якби взялися за неї. Але Фармер зробив щось дуже плоске та неглибоке, і цю книгу за власне мілкістю персонажів і глибиною сюжету можна порівняти з попереднім лауреатом Х'юґо, 1971 року - Ларі Нівеном і його "Світом-Кільцем". Це різні книжки, але якось по-однаковому ніякуваті.
Після дуже крутого початку Фармер примушує читача уявляти собі голих безволосих людей, які прокинулися зі смерті і пробують жити далі. Але я не думаю, що люди поводяться так, як про це думає Фармер. Особливо - голі лисі у всіх місцях воскреслі представники всіх можливих епох гомо сапієнс. Я сумніваюся, що вони зразу роздупляються, що до чого і як бути далі.
Я не думаю, що представниця тупорилої лицемірної вікторіанської епохи може абсолютно безпроблемно ходити голою і в усіх місцях безволосою, але потім страждати всім своїм пуританським серцем через те, що потрахалася з головним героєм. І взагалі, чому і тут, і в Нівена жінки якісь такі убогі та ніякі? Тупо і сумно. Нема нічого менш цікавого від нецікавих жінок.
Прогноз від Фармера: "У 80-их всі почали перебувати голими на пляжах". Пророк від бога. Здається, у нього були якісь дивні стосунки зі сексуальністю загалом.
Я прочитав менше третини і більше не хотів. Кажуть, що далі трохи цікавіше, але цікавого занадто багато, щоби на нього чекати.
Окремо - про видання, яке мені потрапило до рук: це одна з тих неймовірних книг початку 90-их років, де чомусь не вказані перекладачі (чому?! може, бо переклад вкрали?) і які загалом виглядають якось дуже дивно. Зокрема, в цьому були помилки в англійській назві книги та в імені автора. На останній сторінці - анонс продовження, яке скоро вийде! - і яке нікуди вже не вийшло. Пострадянські 90-і - це тобі не в калюжу пукнути.
Після 1970 року й абсолютно башкозриваючої "Лівої руки темряви" лауреати премії Х'юґо не вражають.